Який відсоток плагіату є допустимим?

    Насправді, однозначної відповіді на це питання не існує. Різні заклади встановлюють свої критерії для цього параметру. В деяких це не менше 90% унікальності (тобто має бути менше 10% плагіату). Є й досить лояльні умови – для отримання позитивного результату унікальність має бути не менше 50%.

    Варто зазначити, що МОН України не регламентує конкретний відсоток плагіату чи то унікальності – ані для студентів, ані для дисертантів чи докторантів. Справа у тому, що сучасні програми перевірки на плагіат не є досконалими. Кожна з них показує різний відсоток в залежності від використовуваного алгоритму і бази текстів для порівняння, а також налаштувань самої програми. Визначити чи то плагіат, чи то законна цитата вони також не можуть. Є тематика робіт, в яких досягти унікальності 90% за сумлінної праці не так і важко. Натомість, якщо в роботі цитується багато законодавства (юридичні науки), чи то багато стандартної термінології, яку не викласти інакше (наприклад, бухгалтерський облік, аудит, медицина), – досягти, приміром, 60% оригінальності буде важко.

    «Прихильники академічної доброчесності» приводять в приклад країни Заходу, де вже давно ведуть боротьбу з академічним плагіатом. Але порівняння з українськими реаліями не зовсім правильне. Наприклад, за кордоном обсяг дипломної роботи в більшості випадків знаходиться в межах від 35 до 50 сторінок. Трохи більшою, але не набагато, може бути дисертація. В Україні ж для дипломних робіт найчастіше вимагають обсяг 80-100 стор, а подекуди і 120-130 стор., кандидатських дисертацій гуманітарного спрямування від 165 сторінок (без врахування літератури і додатків). Написати такий обсяг оригінального тексту аспіранту важко, студенту – тим більше. Не кожний має таланти створювати небачені досі унікальні наукові тексти подібного обсягу.

    Студенти, здобувачі наукового ступеня та їх керівники ще загалом не дуже обізнані з цією проблематикою. Багато хто з наукових керівників можуть вимагати від звичайного студента дуже високий відсоток унікальності, ледь не 100% (при тому, що дипломна чи магістерська – то не наукова, а кваліфікаційна робота). Але при цьому в своїх наукових статтях чи то дисертаціях такі керівники часто мають унікальність меншу за 50% і цей факт жодним чином не пливає на їх самооцінку.

    Багато де перевіряють роботи разом зі списком літератури, який займає 5-10% обсягу роботи і точно є неунікальним, і не має таким бути. Це неправильний підхід. Наприклад, хтось написав унікальний на 90% основний текст обсягом 90 сторінок. Ще 10 сторінок в роботі – титульний лист, завдання, література, додатки. Їх унікальність 0%. Загалом така робота (90%) за результатами буде мати унікальність вже 81%.